Пролежні

Під пролежнями розуміють некротичні процеси в м'яких тканинах, які розвиваються внаслідок порушень кровообігу та іннервації, що з'явилися від постійного тиску на ділянку тіла протягом тривалого часу.

Найбільш поширенео, що пролежні з'являються в результаті тривалого перебування в лежачому стані. Однак можлива поява пролежнів від тиску гіпсу при переломах або від тиску зубного протеза в ротовій порожнині.

Причини виникнення пролежнів

Безпосередньою причиною появи пролежнів, є постійний тиск на якусь ділянку тіла, в результаті якого перетискаються судини, тканини не отримують достатньо харчування, і це призводить до некрозу. Зазвичай це спостерігається у лежачих хворих.

До чинників, що сприяють розвитку некротичних процесів, відносяться:

• недостатній догляд за хворим,
• мала рухливість пацієнта,
• захворювання судин,
• хвороби, що призводять до порушення обмінних процесів тканинах, що здавлюються,
• надто велика або занадто маленька вага хворого,
• анемія,
• підвищена або знижена температура тіла,
• погане харчування з нестачею білка в раціоні,
• сухість шкіри.

Види пролежнів

Залежно від стадії розвитку пролежні поділяють за ступенем тяжкості:

• Пролежні першого ступеня. Шкірний покрив не втрачає своєї цілісності, але з'являються почервоніння, які не зникають після того, як тиск на дану ділянку тіла припинився.
• Пролежні другого ступеня. Порушення мають поверхневий характер (зачіпається епідерміс, але не пошкоджується підшкірна клітковина). Шкіра відшаровується, можуть з'являтися пухирі, пошкоджене місце набрякає.
• Пролежні третього ступеня. Некротичні процеси зачіпають м'язову тканину, це виглядає, як досить глибока рана, з якої може виділятися рідина.
• Пролежні четвертого ступеня. Рана набуває форму ями. Крім епідермісу та м'язової тканини уражаються сухожилля. Порожнини, що утворилися, можуть доходити до кісток.

Також поділяють пролежні за розмірами:

• невеликі (до 5 см),
• середні (5-10 см),
• великі (10-15 см),
• гігантські (15 см і більше).

Пролежні небезпечні тим, що інфекція, яка виникла в рані, може поширитися далі. Можливий гнійний артрит, флегмона, остеомієліт близько розташованих кісток, сепсис. Це небезпечні патології, які можуть становити загрозу життю. Для того, щоб не допустити подібного розвитку ситуації, потрібно лікувати пролежні.

Діагностика та лікування пролежнів

Діагностувати пролежні бажано якомога раніше. Лежачих хворих потрібно оглядати щодня і, якщо з'явилася червона або біла пляма на шкірі, яка не зникає через після зміни положення – це може бути початкова стадія формування пролежня. Щоб не допустити подальшого розвитку пролежня, потрібно регулярно протирати шкіру, перевертати лежачу людину кожні 2-3 години (це допоможе уникнути застою крові), облаштувати максимально зручне ліжко, рівне, без горбів, підкладати в місцях виступу кісток м'які валики.

Коли утворився пролежень, застосовується медикаментозна терапія: антибактеріальні, некролітичні засоби, препарати, які поліпшують кровообіг, протизапальні ліки, стимулятори репаративних процесів, гормональні препарати.

На пізніх стадіях пролежнів проводять хірургічне лікування – рану за допомогою скальпеля очищають від відмерлих тканин, потім обробляють антисептичними розчинами та перев'язують. При пролежнях частіше застосовуються ліки місцевого призначення: лікарські розчини, мазі, гелі.

В разі появи пролежня, потрібно терміново показати його лікарю. Спеціаліст огляне травмоване місце, проведе необхідні маніпуляції, призначить лікарські препарати, навчить, як поводитися з раною, щоб домогтися її якнайшвидшого загоєння.